Андрій Середа

Людина, яка боїться розчаруватись, - не робить нічого.

Колись одна слухачка подзвонила і сказала мені : ви граєте такий депресняк, від якого хочеться жити.

Крім страху довіри, українці мають ще дві напасті - любов до «халяви» і цинізм. І якщо цинізм ще можна допускати в незначній мірі як захисну реакцію, то думку, що замість нас хтось усе зробить, - треба викорінювати одразу.

Щоб продовжувати творити - необхідне певне схвалення, без нього митець зневірюється.

Влада не дбає про ідеологічне виховання народу, тому в музичні топи в нас потрапляє сміття. У зв'язку з цим так звана непопсова музика, якою займаються, між іншим, розумні освічені люди, залишається малозатребуваною.

Вірю в те, що роблю, і передаю цю віру через пісні іншим.

Раб не потребує свободи - він потребує рабів.

Кожна людина, кожна родина - це фортеця, замок. Тому людина дуже багато часу витрачає на цю оборону - і не встигає перейти в наступ.

Коли роблять символом знущання над тілом людини, мучеництво - це дуже погано. Людина має орієнтуватися на силу, на красу, а не на знівечену людину.

Максималізм класний, коли справа не торкається успішності з точки зору фінансів. Гроші ж породжують компроміс.

Музика - це один з механізмів, мова, яка дозволяє тобі знаходити і розуміти того, кого б ти хотів слухати і кому ти хотів би щось сказати. Музика - це не професія. Це засіб, можливість відкрити свої потаємні сили.